проекти

Презентація проекту « Українська народна вишивка"

Тема проекту:

«Українська народна вишивка»

Мета та завдання  проекту:

Дослідити та вивчити українську вишивку  як елемент національного вбрання та оберегу;     вивчити цінності української вишивки;     дослідити історію та походження  вишивки;     ознайомитись з легендами, віршами, піснями про українські вишиванки;     зустрітися з майстринями села;     формувати інтерес до пізнавальної та  пошукової роботи;     пропагувати кращі здобутки національної , культурної та духовної спадщини українського народу;     вчити цінувати красу створену руками народних умільців;     виховувати навчальні та громадські компетентності учнів.

Тип проекту:

 Інформаційно-творчий.

Учасники проекту:

 Учні 4 класу.

Час роботи над проектом :

1 вересня – 23 жовтня

Режим роботи:

·       Відвідати виставку художньої вишивки в  сільському будинку культури та ознайомитись  зі старовинною вишивкою села .

·       Збір інформації про народну вишивку  з додаткових джерел.

    ( відвідати бібліотеку, робота в мережі Інтернет)

·       Підготувати виставку « Сімейна вишивка»

Спорядження та матеріально-технічне забезпечення:

·       Довідково-інформаційна література.

·       Оргтехніка: комп'ютер, сканер, принтер.  

·       Фотоапарат.

Програмне забезпечення:

·       Бази даних.

·       Табличний процесор.

·       Енциклопедія.

·       Програми для опрацювання зображень.

·       Програми для створення мультимедійних презентацій.

·       Текстовий редактор.

·       Програми для створення публікації.

Нам допомагали:

·       Бібліотекар шкільної бібліотеки.

·       Бібліотекар сільської бібліотеки.

·       Учитель.

·       Майстрині вишивки  села.

 

 Розвиток навичок:

·       Вміння слухати розповідь і аналізувати почуте.

·       Самостійно шукати потрібні матеріали, опрацьовувати їх і виділяти головне.

·       Працювати самостійно, співпрацювати з учителем, однокласниками.

Стислий опис:

·       Учні опрацьовують різні джерела інформації, шукають матеріали про вишивку.

·       Цікавитимуться у своїй родині хто вишивав, розглядатимуть зразки вишивок, фіксуватимуть їх у своїх альбомах, фотографують.

·       Відвідають виставку «Великоолександрівська вишивка».

·       Проведеться зустріч з майстринями нашого села.

·       Учні створюватимуть  презентацію.

·       Випустять публікацію

План виконання проекту:

*  Обговорення важливості досліджувальної проблеми.

*   Запропонувати ідеї щодо розв'язання даної проблеми та форми  представлення результату.

*  За допомогою вчителя визначити джерела потрібної інформації

*  Розподілити завдання між учнями

*   Провести екскурсію в будинок культури в музей

« Великоолександрівська вишивка»

*   Зафіксувати фрагменти виставки.

*   Прозвітувати про виконану роботу.

Виконання проекту:

1. Пошук інформації про народну вишивку.

2. Проведення екскурсії на виставку «Великоолеквсандрівська вишивка»

3. Оформлення проекту. Звіт учнів.

4. Підбиття підсумку проекту. 

Завдання для учнів:

                             Етапи проекту

І. Планування роботи учнів над створенням проекту   «Українська народна вишивка » (випереджувальна діяльність).        

1.1. Повідомлення вчителем теми та мети проекту, його тривалості.

1.2.Об’єднання учнів у  тематичні студії  (за бажанням).

ІІ. Самостійна творча діяльність учнів:  знаходження учнями (за завданням учителя)  інформації  в енциклопедіях (довідниках чи науково – популярних виданнях), інтернеті провишивку з метою створення колективного проекту.

2.1. «Літературна студія»: збір і розучування  віршів, пісень про вишивки.

Форма реалізації: імпровізований концерт;

2.2. «Фольклорна студія»:  легенди про вишивки та символіку українських народних регіональних вишивок.

 Форма реалізації: виступи - повідомлення з використанням ілюстрацій вишивок.

2.3.«Інформаційна студія»: співпраця з батьками , вчителем, бібліотекарем сільської бібліотеки, майстринями вишивальницями села по збору  інформації про  вишивку.

Форма реалізації:  відвідування виставки у сільській бібліотеці « Великоолександрівська вишиванка», зустріч з  майстринями-вишивальницями Кордон Л., Миронюк Н., Рогульчик М.,             Коржак Г.І.

2.4. «Творча  студія»: предсталення власних сімейних вишиванок на виставці «Вишиванка – оберіг моєї  сім’ї»

 ІІІ. Проведення виховного заходу.

ІY. Реалізація учнями проектної діяльності:            

4.1.Презентація учнями творчих завдань.                

а) «Літературна студія»: імпровізований концерт пісень  та віршів про вишивку;

б) «Фольклорна студія»: розповідання  легенд про походження вишивки , яка символіка  української вишиванки з використанням відповідних ілюстрацій;

в) «Інформаційна студія»: короткий екскурс в історію української вишивки :  рушника, сорочки, національного костюма.  

г) «Творча студія»: презентація власних сімейних вишивок.

4.2. Висловлення  учнями оцінних суджень про власну роботу та роботу, виконану  однокласниками.

4. 3. Оцінювання  проектної діяльності

Перебіг проекту

І. Організаційний момент.

      Привітання

ІІ. Повідомлення 

1.Україно моя мила, Україно,

Моя рідна земле, матінка єдина.

Твої роси моє личко умивають,

Твої вітри мої коси розплітають,

Твої діти рідну землю

Вишиванками прославляють.

2.Україно, одінь вишиванку,

Пригадай, як колись було.

Ії гордо носило місто,

І пишалося кожне село.

3.Україно, носи вишиванку,

В будні і свята носи.

Бо ніде не знайдеш більше в світі

Неповторної диво краси.

4.    Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.

5.    Вишиванка – символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.

6.Вишиванка – писанка чудова,
Звізда ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.

7.    Моя вишиванко, червона калино,
Ти символ Вітчизни з прадавніх віків.
Моя вишиванка – душа України
І зірка яскрава для дочок – синів.

Вчитель

— Як ви, мабуть, вже здогадалися, сьогодні ми поговоримо про один із видів народного-декоративного мистецтва — вишиванку.

        Справді, багатства нашої землі, краса її краєвидів- гаї, сади, річки, широчінь степових просторів – дає нам право гордо назвати Україну краєм споконвічної краси. Тож не дивно, що барвисте розмаїття природи рідного краю знайшло відображення в орнаментах українських вишиванок.

    Вишивка – це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Прагнення прикрасити свій одяг, свій дім завжди було властиве людині. За допомогою вишивки звичайний шматок домотканого полотна перетворювався у витвір мистецтва, який згодом став родинним символом, оберегом. Українська вишивка славиться по всьому світу. Чи є ще така де країна з таким різноманіттям  національних символів? А наша вишиванка полонила не одного іноземця, адже  яскравість її кольорів та барв відображають сутність українського народу.

Пісня « Вишиванка»

Україно моя - вишиванко,
Ти – мій біль, моя мука і доля.
Я без тебе, як день без світанку,
Я без тебе, як жайвір без поля.

Приспів.

Вишиванко, моя вишиванко
Смереково-вишнева жага,
Ти далеких Карпат полонянка       
Ти Дніпра мого хвиля жива.
Я по світу іду в вишиванці
Аж дивуються ген журавлі.
Хай стрічають веселі багрянці
Україна іде по Землі.

ІІ

Україно моя - вишиванко,
Ти – тернова моя голубінь.
Хай святиться на віки твій ранок
І серпневого дня височінь.

-        Нам цікаво було дізнатись:

    коли з’явилась перша вишивка та її походження;

    які вишиванки є на Україні;

    мотиви та символіка вишивки;

    які вишивки є оберегами українців;

    як цінують та шанують вишивку у нашому краї;

    нам цікаво було зустрітись з майстринями –вишивальницями нашого села.

-        Щоб дати відповіді на всі ці запитання , учні 4 класу працювали над проектом « Українська народна вишивка». Ми зібрали багато цікавої інформації  якою і хочемо сьогодні поділитися з вами.

-        Чи любите ви подорожі?

-        Тож пропоную вирушити в мандрівку країною народної української вишивки. Ми відвідаємо різні народні майстерні. Як ви гадаєте, що нам знадобиться, аби не  заблукати під час подорожі?

Гра « Холодно-гаряче»

    Карта захована у класі. Учень, за вказівками вчителя шукає її. Якщо учень на правильому шляху, вчитель каже: « гаряче», а якщо на хибному –  « холодно». Знайдену карту вивішують на дошці, розглядають , визначають маршрут.

- Отже, рушаймо в дорогу!

1.    Перша зупинка « Майстерня « Історична»

Зустрічає дітей екскурсовод ( учень одягнений в український вишитий костюм).

         Вишивка наша – це символ країни

         Давня історія в ній ожива.

         Та скільки їй років, не можем збагнути,

         Бо згадка про неї сягає століть.

         Та варто історію цю відшукати,

         Щоб пам’ять про неї завжди жила.

         Й поколінням наступним усе передати,

         Це символ країни й народу краса.

          Історія вишивки дуже давня. Вишивки були відомі ще в 2 ст. до нашої ери. Великий вплив на характер вишивки мали ткані візантійські матерії. Про вишивку на білій сорочці українців є звістки 11-12 ст. візантійських письменників. Відомі рисунки по мініатюрах і фресках на Україні тієї ж доби. Ще в 11 ст. на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха Анною-Янкою, яка  наприкінці 11 ст. заснувала в Андріївському монастирі у Києві школу, де навчали мистецтва вишивки золотом і сріблом.

         Про українські вишиванки згадують іноземні мандрівники 16-І9ст. Збереглися вишивки також і з козацьких часів. Особливо часто з’являлося на козацьких рушниках, що їх хоробрі запорожці брали з собою в дорогу, роз-кішне Дерево Життя. Ця химерна рослина, яскрава, одягнена в різні барви, нагадувала їм про рідну землю. Окрім того, вони вірили, що магічні сили Дерева допомагають у боях за батьківщину, за українську націю: дивлячись на це дерево, козаки ніби відчували підтримку всього українського народу Вишивали у кожному селі, монастирях, дворянському, купецькому середовищі. З 19 ст. поширюється вишивка бісером, білим шовком на тонких прозорих тканинах, якими прикрашали як одяг, так і предмети побуту.

       В Україні існувало багато поміщицьких майстерень, в яких жінки-кріпачки вишивали речі панського побуту: одяг, чохли на меблі, подушки, скатертини, гаманці.У 19-20ст. відкривалися навчально-кустарні майстерні, художньо-промислові артілі, великі спеціалізовані підприємства з вишивки.

  2 зупинка « Походження вишивки»

Зустрічає дітей екскурсовод ( учень одягнений в український вишитий костюм).

Вишиванко, вишиванко, вишиваночко
розкажи нам чом з’явилася у нас?
Вишиванко, вишиванко, вишиваночко
про своє походження нам оповідай.

   ЯК ПОЧАЛИСЯ ВИШИВКИ

(Легенда)

... Колись, дуже давно, коли ще не було ні машин для шиття, ні фабрик, люди шили тоді свій одяг руками.

Одна мала дівчинка попросила свою маму, щоб та пошила їй нову сорочку. Дівчинка одягнула нову со­рочку й пішла бавитися з іншими дітьми.

—   О, ти маєш нову сорочку, — сказали діти.

— Яка гарна вона!

—   Я попрошу маму, щоб і мені таку пошила і при­красила чорною ниткою, — сказала одна дівчинка.

    Але мама другої дівчинки мала чорні й червоні нит­ки. Вона вишила сорочку своїй доні червоними і чор­ними нитками. Всім дівчаткам дуже сподобалися такі сорочки.

     Від того часу матері почали прикрашати сорочки кольоровими нитками.

     Ось так почалась наша вишивка.

-        Чому ж виникли вишивки?

       Упродовж століть багатьма поколіннями наших пращурів створювалося народне декоративно-ужиткове мистецтво. Виникло воно з любові до рідного краю, з потреби не тільки бачити й відчувати красу, а й творити її власними руками для потреб життя.

      Не розвагою, а серйозною працею було рукоділля — рук діло, адже люди самі вирощували льон і  коноплі, обробляли їх, сукали нитки, ткали полотно, з якого потім виготовляли одяг і необхідні господарські речі. З невибіленого грубого полотна шили буденний одяг, з тонкого — святковий.

Жінки й дівчата вишивали легкий одяг і предмети побуту, а чоловіки прикрашали ручною або машинною вишивкою та накладним шитвом плечовий та верхній одяг.

     Оздоблення одягу та різноманітних речей побуту вишивкою популярне і в наш час.

-        Для чого нам потрібні вишивки?

    З давніх-давен поняття “вишивка” означало прикрашання тканин, шкіри, побутового обрядового та інтер’єрного призначення з допомогою голки і нитки.

     В основному вишивкою займалися селяни.  Вони вироблялися предмети, для власних потреб.  Вишивкою займалися з дитинства і повсюди. Це було обумовлено бажанням прикрасити свій побут, свідчило про багатство внутрішнього світу людини та її вічне прагнення до прекрасного.

     А ще вишивки слугували оберегами від злих сил.

3 зупинка «Дизайнерська»

Українська вишиванка

Вишиванка рідна, ну хіба не диво?
В ній ходити модно, стильно і красиво.
Це митецький витвір, це краса і казка,
В ній душі наснага, материнська ласка.
Кольори сплелися в ній в узори й квіти,
Щоб були щасливі і сміялись діти.
А веселі люди від краси раділи
І самі, звичайно, вишивати вміли
Червону калину, зелені листочки,
Щоб були щасливі доні і синочки.
Й рідні вишиванки їх оберігали
Від біди в дорозі діток захищали.
Щоб у вишиванках хлопчики мужніли,
Рідну Україну захистити вміли.
Вишиванка наша, ну хіба ж не диво?
В вишиванці завжди модно і красиво...

Вчитель.

      Вишивка в Україні – один з найбільш улюблених і поширених різновидів народної творчості. У виробах українських вишивальниць нас захоплює піднесений світ краси і фантазії, звичаїв і уявлень наших предків. В Україні було свято вишивальниць – це день Варвари (17 грудня). На Варвари не можна було прати, білити чи глину місити – тільки вишивати. У цей день дівчата збиралися разом, молилися і вишивали. Саме в ці дні ворожили на врожай, на долю, спостерігали за погодою. Збереглися зразки давньоруських вишитих календарів, які мають форму традиційних українських узорів.

      Вишивки були своєрідним оберегом від злих сил, в них людина намагалася захистити себе від впливу недоброзичливих сил природи. Орнаменти були своєрідними заклинаннями і замовляннями та наділялися захисними функціями, вони поділялися на 3 групи: геометричні, рослинні та тваринні.

ü геометричні — це зображення геометричних фігур;

ü рослинні — складаються зі стилізованих елементів рослин (листок, квітка), «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» та ін.; 

ü тваринні — містять стилізовані фігури тварин і птахів ( кінь, заєць, риба, жаби; із птахів — півень, сова, голуб, зозуля; з комах — муха, метелик, павук, летучі жуки.)

Колись в давнину люди вважали, що вишивка має чарівну силу.

  Екскурсовод

А в чому ж її чарівність?

 Сила вишиванки — у її візерунках.

   Вишивки можна читати, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах.

Створюючи орнаменти для вишивок, люди завжди зверталися до природи, але не просто копіювали її, а відбирали найхарактерніше.

Умовні знаки-символи на вишивці

     З глибокої давнини люди для вишивання використовували умовні знаки-символи. Вони мали охороняти, захищати, оберігати від злих духів, тому їх називали оберегами. Кожна лінія, фігура, рослина чи тварина мали певне значення.

   Здавна елементи  орнаменту символізували певні явища природи та природні істоти.

Берегиня-символ материнської сили

Виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка повинна ростити і плекати дерево їхнього роду

Голуб –символ чистоти та  весільно-ритуальних обрядів

Дуб - це священне дерево,символ сили і краси.

Зозуля-ворожка сповіщає про весну і пророкує людині, як довго вона буде жити.

Калина, як і дуб, є втіленням сили і краси

Ластівка – «чиста пташка».Вона несе на своїх крилах радість-весну.

Лілія – таємнича квітка.

   З давніх-давен мак святили і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що він має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.

Пава за красу свого пір’я є символом розквіту, молодості. Про струнку, гарно одягнену дівчину кажуть: «Пливе, наче пава».

Троянда – улюблена квітка українців, її дбайливо вирощували під вікнами домівок і вишивали на сорочках та рушниках, адже ця квітка нагадує Сонце.

    Центральним, основним символом в українській вишівці є Дерево Життя або Берегиня. Цей важливий символ означає нескінченність життя, безперервність роду, кожна його нова гілка — це зародження нової сім’ї, тому дерево є невід’ємним елементом весільного рушника.

  Дерево життя символізує також розвиток роду — батько, мати і дитина. Тому, як правило, дерево має три гілочки.

     Кожна місцевість має і свої улюблені техніки і кольори . Так, класичною технікою нашого Поділля є низь чорного або червоного кольорів

      У народному мистецтві існувало багато секретів фарбування ниток природними барвниками — корою дерев, корінням, листям, квітами, плодами.

      У нашому краї візерунки ввібрали в себе всі барви веселки. В них поєднуються різні кольори, які символізують:

•        Червоний –любов, світло, боротьба

•        Чорний- смуток, горе,нещастя, символ  родючості землі;

•        Зелений- оновлення життя, весна, спокій

•        Жовтий- сонце, достаток;

•        Синій – символ води,а вода- це життя

        Майже кожна область, кожний район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до доньки, передавали свої улюблені кольори, візерунки. Тому за кольором, орнаментом на виробах можна визначити місце їх створення. Народні майстри старанно зберігають свої традиції.

Пісня « Українська вишиванка»

Творила мати з вечора й до ранку
Ночами рідній доні вишиванку
Розкішна вийшла вишита сорочка
В ній буде найвродливішою дочка
Прегарний підібрала візерунок
Милує очі гідний подарунок
І душу і любов свою вложила
А вишиванка увібрала все й ожила

П-в
Вишиванка, українська вишиванка
Це родини символ, це не забаганка
Символ вірності краси та ще й кохання
Вишивала мати з вечора й до рання

В такій сорочці кожен день як свято
Радіти будуть вельми мама й тато
Красуня ця сорочка вишивана
Нехай щаслива буде донька і кохана

Вишивала ніч у ніч а на світанку
Вишивала мати доні вишиванку
Символ вірності краси та ще й кохання
Вишивала мати з вечора й до рання

4 зупинка Майстерня « Вишивальниці»

Тримаю вишиті старенькі рушники.

Давно забуті, горнуться до мене...

Заполонили світ нейлони та шовки...

Кому потрібні вишиті ромени?

      Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління. Рушники — це обереги від усього злого, що може зайти в дім.

    Вишитий рушник на Україні - здавна неодмінний атрибут традиційних народних свят. Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників. Вишитий рушник завжди був знаком гостинності, на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль;

на рушниках приймали новонароджених;

проводжали людину в останню путь.

Під час будівництва нового дому рушниками піднімали сволок, а потім дарували їх будівельникам.

      Без рушників не обходилось і весілля.

Рушник, на який ставали молодята, був запорукою вірності. Рушником зв'язували руки молодим, бажаючи їм щасливої, міцної сім'ї.

   Кожна молода дівчина готувала собі придане, вишивала багато рушників, сорочок, бо за їх кількістю, красою і складністю узору оцінювали працьовитість нареченої.

      Рушник дарувала мати сину в дорогу на щастя в новому житті. Його берегли як пам'ять про рідний дім, про дитинство.

      Рушник оберігає хату від ворожих сил. Крім цього, рушники в наших прадідів та прабабусь умовно розділяли кімнату на урочисту частину  і робочу .

«Хата без рушників — казали в народі,— що родина без дітей»

      А ще ікони прикрашали вишиваними руш­никами. Стіл застеляли скатертиною. На неї клали хліб і накривали теж вишива­ним рушником.

      Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з паскою чи яблуками, коли несуть святити до церкви.

         Традиція вишивати рушники існує з давніх-давен. Від діда-прадіда передаються узори і вміння вишивати. Рушник — це найкращий подарунок. Про рушник складено багато прислів’їв, приказок, віршів, легенд та пісень.

Дівчата виконують пісню» Рушничок»

Мама мені вишивала рушник

Голка наче сріблясте проміння

Дощ за вікном моїм, і неначебто зник

Хмари не чорні, а сині

Стати маленькою зростом мені.

Стежкою, аж до зорі мандрувати

Тільки насправді, а не у вісні

Голосно пісню веселу співати.

Ой рушник, рушничок

Кольорова доріжка

Ой рушник, рушничок

Вже стомилися ніжки

Ой рушник, рушничок

Полем стелиться нитка

Ой рушник, рушничок

Я маленька, як квітка

Я маленька, як квітка

З маків червоних віночок сплету

Райдуга з ранку доріжкою стане

Все подолаю і все віднайду

Зіроньку з неба яскраву дістану

Друзям в дарунок несу рушничок

Кажуть, що дива на світі немає

Вірю до зустрічі з казкою крок

Щастя навколо по світі я знаю.

Ой рушник, рушничок

Кольорова доріжка

Ой рушник, рушничок

Вже стомились ніжки

Ой рушник, рушничок

Полем стелиться нитка

Ой рушник, рушничок

Я маленька, як квітка

Я маленька, як квітка

«Легенда про рушник».

         Жила в одному селі мати, мала вона трьох синів, і були вони дуже працьовиті, тільки не вміли вишивати. Мама дуже любила своїх синів і виши-ла кожному з них по одному рушнику для того, щоб загортати у нього хліб, коли будуть їхати в далеку дорогу, бо хліб на рушнику життя величає і здоров’я береже. Та померла мати, а сини на її могилі білий рушник постелили. Через три дні на тому рушнику дивні квіти розквітли. Хто їх вишивав, ніхто не знає, лише вітер про те розповідає.

Танець з рушниками.

5 зупинка Майстерня « Будинок моди»

    Вишивка – це мистецтво особливого бачення світу, яке втілюється за допомогою художніх засобів. Одним із оберегів, що став частиною сучасної української культури і джерелом натхнення для сучасних дизайнерів одягу, є сорочка-вишиванка.

Вишиванка

Вишивала матуся сорочку.

Рівно хрестики клала в узір.

Я її не сховаю в куточку.

Бо у ній – я  душею  до зір.

Одягну вишиванку красиву –

Мого тіла й душі оберіг.

В ній тепло материнське  і сила,

Блиск очей, що в орнаменті ліг.

   

Одягну у театр і до школи,

Чи до храму святкового дня.

Стан свій  випрямлю ввись смереково.

На мені  ж українське вбрання!

    

Ту сорочку, що мама розшила,

Збережу – це дарунок душі.

До грудей її ненька тулила,

Вишиваючи долю мені.

Я ношу вишиванку красиву –

Мого тіла й душі оберіг.

В ній тепло материнське  і сила,

Блиск очей, що в орнаменті ліг.

      Вишивкою прикрашали також одяг. Одним з найкрасивіших його елементів була сорочка. Мати вишивала сину сорочку, коли він залишав рідний край.

    Вишита сорочка була ознакою гідності, працьовитості дівчини, жінки.    Учитися вишивати дівчатка починали із 6 років і до 12 років кожна дівчинка мала вишити собі першу сорочку. Готуючись вийти заміж, дівчата готували собі вишитий одяг. Деякі заможні дівчата готували собі до заміжжя 50, 80, а іноді й понад 100 сорочок з тонко виробленого полотна: для буденної роботи, для свята, посагу, на весілля, навіть на смерть, тобто для усіх потреб протягом життя.

   Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості дівчини.

    А ще на сьогоднішній час вишивають рушники, сорочки, футболки, весільні сукні, картини.

   Звучить пісня Наталії Май « Мамина сорочка»

Мені сорочку мама вишивала

Неначе долю хрестиком вела

Щоб лихих стежинок не шукала

І до людей привітною була

Виконуй доню – мама говорила

Життя закони, істини прості

Не зраджуй землю, що тебе зростила

Не залишай нікого у біді

Приспів (2):

А сорочка мамина біла-біла

А сорочка мамина серцю мила

А сорочка мамина зігріває

Я її до серденька пригортаю

Літа неначе птахи пролітали

Матусі коси дивом зацвіли

І я сорочку білу вишиваю

Як вишивала матінка мені

Виконуй доню – мама говорила

Життя закони, істини прості

Не зраджуй землю, що тебе зростила

Не залишай нікого у біді

Модельний показ сорочок під пісню гурту « Струни серця»  « Моя сорочка-вишиванка»

6 зупинка  Майстерня « Святкова»

      Зараз ми звертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій. Як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, чим більше ми будемо їх знати, тим життя наше буде радіснішим, духовно багатшими. У вишиванці, як і в пісні, розкривається доля людини, її радощі й горе.

     Я хочу запросити вас  на виставку до майстерні « Святкова» у якій чекає на вас зустріч з роботами наших  майстринь- вишивальниць .  На ній ви побачите вироби родин кожного учня нашого класу. Тут є і рушники, сорочки, картини, серветки, подушечки, скатертини вишиті як нитками так і бісером. Кожна вишивка в родині – це її оберіг.

      Вишивка в Україні - це не лише улюблений і поширений вид рукоділля, а й світ краси і поетичних образів. Це ми побачили у вишивках бабусі  Миронюка Кості. Вона справжня майстриня - вишивальниця нашого села. Скільки у неї є вишиванок у які вона вкладала свою любов і душу?

     Слово бабусі Ніні.

    Вишивка у родині Кордонів ще зовсім молода, але Любов Михайлівна уже має чим похвалитись. ЇЇ рушники наче горять тими вогняними барвами, які наповнюють її материнське серце і пломеніють любов’ю до своєї дитини. А ще її можна назвати справжнім модельєром-дизайнером  сучасної  української вишивки та одягу , яка не тільки вміє вишивати, а ще й шиє гарний український одяг, вишиває картини.

     Слово Любові Михайлівні.

   

     Похизуватися своїми вишивками може і сім’я Рогульчик Кароліни у якій вишиває і мама , і бабуся. Вони вишили не одну пару рушників, які стали оберегами для їх дітей. Продовжує сімейні традиції і Кароліна, яка теж уже вміє вишивати.

 Наше свято  я хочу закінчити словами Василя Симоненка.

Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,

Простели до сонця вишивку-маніжку,

Щоб по тій доріжці з лебедями-снами

Плавати до щастя білими човнами.

— Сподіваємося, що хтось із присутніх на нашому святі також захопиться прекрасним мистецтвом вишивки і колись зачарує нас власноручно виготовленими виробами.

     Знаючи символічні знаки, дома разом з батьками будете розшифровувати зображення на ваших рушниках, сорочках та інших вишитих речах усе те, що хотіли передати нам майстрині минулих століть, можливо, і ваші бабусі та прабабусі.

-        Пам’ятайте, звичаї й традиції нашого народу зближують нас, роблять нас єдиним цілим. Це стосується і вишивки. Не забуваючи, цінуючи і продовжуючи свою історію, ми перебираємо у спадок усю любов і силу своїх предків. А коли ми єдині і сповнені любові до своєї Батьківщини, ми непереможні.

              Бережіть вишивку як сімейний скарб, і вона  збереже вас.

Пісня   « Україна - вишиванка»

Нитка сонячного ранку.

Нитка пісні солов'я,

Україна-вишиванка,

Ніжна матінко моя,

Ти і грішних і невинних

Пригортаєш до грудей,

Я люблю свою країну, |

Я люблю її людей! | (2)

Приспів:

Будьте красиві, будьте здорові,

Білі, русяві і чорноброві,

Будьте веселі, будьте багаті

В кожній оселі і в кожній хаті!

Вишиваю візерунки

Диво-травами степів,

Кольорами різних квітів

Солов’їних вечорів.

Вишиваю як уклінно

Ти запрошуєш гостей,

Я люблю свою країну, |

Я люблю її людей! | (2)

Приспів.

Може є у світі кращі

Кольори на полотні,

Але ти єдина наша,

А у тебе ми одні.

Я тебе святу і грішну

Пригортаю до грудей!

Я люблю свою країну, |

Я люблю її  людей! | (2)